Усі дані світу в одній краплі штучної ДНК

Новий прорив у сфері зберігання даних. Це наче стрибок від гнучкого диску до флешки. І це завдяки зовсім нетривіальному погляду на підхід до роботи з даними. Можливості нової системи ще потрібно якось усвідомити, але ось вільний переклад витримки з статті з блогу IFLScience. Більше зможете прочитати за посиланням.

“Технологія зберігання даних пройшла довгий шлях за останні 60 років. Ще в 1956 році, компанія IBM продемонструвала перший у світі жорсткий диск, який мав ємність зберігання п’яти мегабайт – приблизно один музичний файл MP3. На сьогоднішній день ми маємо можливість запису всієї людської історії на одному чіпі даних, який переживе згасання Сонця.

Але, як дослідники з Університету штату Вашингтон (UW) продемонстрували, є більш нетрадиційні способи зберігання даних, ніж використання кремнієвих чіпів. Вони були продемонстровані в дослідженні, представленому на Міжнародній конференції ACM на підтримку підтримку мов програмування і операційних систем. Дослідникам вдалося зберегти дані співмірні з об’ємом 600 смартфонів.

“Життя породило цю фантастичну молекулу під назвою ДНК, яка ефективно зберігає всі види інформації про ваші гени. І як жива система вона дуже, дуже компактна і дуже витривала,” співавтор ідеї Луїс Цезе, доцент UW по напрямку інформатика та інжиніринг. “Ми по суті перепрофілювали його для зберігання цифрових даних – картинки, відео, документи.”

Ця нова синтетична система зберігання ДНК, при теоретичному межі, може зберігати 1 мільярд гігабайт на кубічний міліметр. Це означає, що 16,000 кубічних міліметрів (приблизно один кубічний дюйм) може зберігати всі дані в світі до 2017 року.”